Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 914/1250/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддівІванової Л.Б., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Західенергоавтоматика"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.08.2015у справі№ 914/1250/15 господарського суду Львівської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії Придніпровські магістральні нафтопроводи ПАТ "Укртранснафта"допублічного акціонерного товариства "Західенергоавтоматика"провизнання недійсним договору та стягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача: Бакуліна Л.Ф., дов. від 26.05.2015

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі філії Придніпровські магістральні нафтопроводи ПАТ "Укртранснафта" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Західенергоавтоматика" про визнання недійсним договору № 22-03 НДР від 03.04.2012, укладеного між ним і відповідачем, та стягнення грошових коштів, перерахованих на виконання умов вказаного договору, в сумі 72 840,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що спірний договір укладено ним з відповідачем під впливом помилки, оскільки позивач не володіє певними знаннями щодо виготовлення корозиметрів для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН, що є предметом спірного договору, та на час укладення договору не міг передбачити, що за технічними вимогами, погодженими в додатку № 2 до договору, виготовлення приладу є неможливим, у зв'язку з чим договір виконати неможливо і він відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.07.2015 (суддя Синчук М.М.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір № 22-03 НДР від 03.04.2012, укладений між ПАТ "Укртранснафта" в особі Філії Придніпровські магістральні нафтопроводи ПАТ "Укртранснафта" та ПАТ "Західенергоавтоматика". Стягнуто з ПАТ "Західенергоавтоматика" на користь ПАТ "Укртранснафта" в особі Філії Придніпровські магістральні нафтопроводи ПАТ "Укртранснафта" 72 840,00 грн та 3045 грн судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що при укладенні спірного договору, сторони погодили умови, виконати які є неможливо, оскільки експертним висновком, проведеним в рамках іншої справи, було встановлено неможливість виготовлення приладу (корозиметру для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН) - предмету спірного договору за технічними вимогами, які були надані відповідачем та затверджені сторонами на момент вчинення спірного правочину, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, як такого, що вчинений під впливом помилки, та стягнення грошових коштів, перерахованих на виконання умов вказаного договору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 (склад колегія суддів: Кузь В.Л. - головуючий, Зварич О.В., Мирутенко О.Л.) апеляційну скаргу ПАТ "Західенергоавтоматика" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 01.07.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Західенергоавтоматика" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами внаслідок оголошеного тендеру, відповідач листом № 53/1 від 06.02.2012 надав позивачу пропозицію на участь у проведенні конкурсних торгів, зокрема надав Технічні вимоги на виконання науково-дослідної роботи "Виготовлення корозиметра для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН. Сертифікація та отримання дозволу в "Держгірпромнагляді" України для використання зазначеного обладнання на діючому нафтопроводі", які були тотожними заявленим технічним вимогам предмету закупівлі позивача.

03.04.2012 між публічним акціонерним товариством "Укртранснафта" в особі філії Придніпровські магістральні нафтопроводи ПАТ "Укртранснафта" (замовник, позивач) та відкритим акціонерним товариством "Західенергоавтоматика" (виконавець, відповідач) укладено договір № 22-03 НДР, згідно з п. 1.1. якого виконавець прийняв на себе зобов'язання, а замовник доручив виконання науково дослідної роботи (НДР) з виготовлення корозиметрів для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН, сертифікації та отримання дозволу в Держгірпромнагляді України для використання зазначеного обладнання на діючому нафтопроводі, які зазначені в Технічних вимогах до завдання на виконання НДР (додаток № 2 до договору) і зобов'язався прийняти і оплатити ці послуги.

Ціна цього договору згідно з п. 3.1. склала 239 064,17 грн, з урахуванням ПДВ.

Оплата послуг за даним договором здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця наступним чином: попередня оплата у розмірі 40% від вартості робіт згідно етапу - після підписання договору протягом 30 банківських днів на підставі рахунку та остаточний розрахунок в розмірі 60% від вартості робіт згідно етапу протягом 30 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. (розділ ІV договору "Порядок здійснення оплати").

Відповідно до п.5.1. договору послуги за цим договором проводяться у строки, встановлені Календарним планом, погодженим в додатку № 3 до договору, який передбачав вісім етапів робіт.

На виконання умов договору відповідачем були виконані: перший етап - "Розробка та затвердження технічного завдання на виготовлення експериментального корозиметра з датчиком для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб в нафтовому середовищі" та другий етап робіт "Виготовлення експериментального корозиметра з датчиком для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб в нафтовому середовищі". Вказані етапи були повністю оплачені позивачем, як замовником. За третій етап робіт "Тестування корозиметра з датчиком для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб в нафтовому середовищі" відповідач здійснив попередню оплату. Загальна сума оплачених позивачем відповідачу коштів склала 72 840,00 грн.

За результатами першого випробовування дослідного зразка корозиметра, яке проходило з 12 по 26.09.2012, були складені акт вводу в експлуатацію дослідного зразка корозиметра від 12.09.2012, протокол вимірювань даних роботи дослідного зразка корозиметра та акт завершення експлуатації дослідного зразка корозиметра від 26.09.2012, відповідно до яких результати випробовувань виявилися нестабільними та такими, що не відповідають вимогам затвердженого Технічного завдання.

26.02.2013 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою було внесено зміни до договору та погоджено новий календарний план, відповідно до якого останній термін закінчення виконання ІІІ етапу робіт за договором є травень2012 року.

Повторне випробовування дослідного зразку корозиметра відбувалося в два етапи: з 23.04. по 11.07.2013 відповідно до затвердженої сторонами Програми випробовувань корозиметра КОР-1 з давачем корозії, за результатами якого випробовування дослідного зразка корозиметра КОР-1 в нафті визнано незадовільними, а показання корозиметра було визнано нестабільними та недостовірними.

Відповідно до протоколу технічної наради від 11.07.2013 за участю представників сторін по договору результати випробовування експериментального корозиметра з датчиком для контролю швидкості внутрішньої поверхні труб визнано незадовільними та вирішено застосувати до відповідача штрафні санкції, передбачені умовами договору в зв'язку з простроченням виконання етапів робіт за умовами договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що між сторонами у справі існував інший господарський спір, який випливав з правовідносин за договором № 22-03НДР від 03.04.2012.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.01.2015 у справі № 914/107/14 відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Укртранснафта" в особі філії Придніпровські магістральні нафтопроводи ПАТ "Укртранснафта" до ПАТ "Західенергоавтоматика" про відшкодування збитків на суму 140 000,00 грн.

Дане рішення набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 914/107/14.

При розгляді вказаної справи № 914/107/14 господарськими судами на підставі висновку науково-технічної експертизи від 25.11.2014 було встановлено, що промисловий корозиметр за технічним завданням чи за технічними умовами, розробленими на його виготовлення відповідно до умов договору № 22-03 НДР від 03.04.2012, виготовити неможливо, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що сторони при укладенні договору погодили умови, виконати які є неможливо.

З огляду на неможливість виготовлення передбаченого спірним договором корозиметра, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсним з моменту укладання договору № 22-03 НДР від 03.04.2012, як такого що був укладений ним під впливом помилки, відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Позивач, оскаржуючи укладений між ним та відповідачем договір № 22-03 НДР на виконання науково-дослідної роботи (НДР) з виготовлення корозиметрів для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН, як на помилку, послався на те, що на час укладення договору він не міг передбачити неможливість виготовлення корозиметру за технічними вимогами, погодженими ним в додатку № 2 до договору, оскільки він не володіє певними знаннями з виготовлення вказаних приладів.

В п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Як встановлено господарськими судами у даній справі, при розгляді господарського спору у справі № 914/107/14 за позовом ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Придніпровські магістральні нафтопроводи" ПАТ "Укртранснафта" до ПАТ "Західенергоавтоматика" господарськими судами на підставі висновку експерта була встановлена обставина щодо неможливості виконання сторонами умов договору № 22-03НДР від 03.04.2012 щодо виготовлення та використання предмета договору - корозиметрів для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН. Також було встановлено, що сторони при укладенні договору № 22-03НДР від 03.04.2012 погодили умови (технічні вимоги на виконання науково-дослідної роботи, що є Додатком 2 до цього договору), виконати які є неможливо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 визначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.

У зв'язку з наведеним господарськими судами як у даній справі, так і у справі № 914/107/14 встановлено, що технічні вимоги, на підставі яких відповідно до експертного висновку неможливо виготовити прилад, були надані відповідачем та затверджені сторонами на момент вчинення оспорюваного правочину, що також не заперечується і відповідачем.

Врахувавши наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність позивачем укладення спірного договору під впливом помилки, оскільки обставини неналежності технічних умов, погоджених сторонами в додатку № 2 до спірного договору, на підставі яких неможливо виготовити прилад (корозиметр), є встановленими судовим рішенням у іншій справі та не підлягають повторному доведенню, тобто є преюдиційними. Вказані технічні умови були затверджені сторонами на момент укладення спірного правочину (тобто існували на момент вчинення спірного правочину) і за своєю суттю стосувалися предмета договору, виготовлення якого за розробленими відповідачем технічними умовами є неможливим, чого позивач в силу відсутності у нього спеціальних знань не міг визначити. Тобто, на момент укладення договору позивач на підставі наданих відповідачем технічних вимог неправильно сприймав умови спірного правочину, розраховуючи на отримання позитивного результату їх виконання відповідачем, що вплинуло на його волевиявлення з вчинення такого правочину.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на особливу правову природу спірного договору, характерною особливістю якого є неможливість наперед повністю передбачити результат науково-дослідних робіт, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 899 ЦК України якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором.

Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що ризик випадкової неможливості досягнення результату науково-дослідних робіт покладається на замовника за наявності ряду умов: по-перше, неможливість досягнення результату має об'єктивний характер та не залежить від виконавця та, по-друге, виконавець здійснив обов'язок по інформуванню замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу (п. 6 ст. 897 ЦК України).

Однак, як свідчать наявні в матеріалах справи докази та встановлено господарськими судами в іншій справі, недосягнення результату науково-дослідних робіт за спірним договором відбулося внаслідок помилки в розробленні технічної документації саме виконавцем, докази відсутності його вини матеріали справи не містять, тобто, неможливість досягнення результату науково-дослідних робіт за спірним договором була спричинена саме відповідачем.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позовні вимоги, визнавши недійсним договір № 22-03НДР від 03.04.2012 на підставі ст. 229 ЦК України, як такий, що вчинений під впливом помилки, а також правильно застосували наслідки недійсності правочину, стягнувши з відповідача грошові кошти, перераховані позивачем на виконання умов спірного договору в сумі 72 840,00 грн, визнаного недійсним.

При цьому, як вірно встановлено судами, позивач, зі своєї сторони, на виконання п. 5 Протоколу технічної наради від 11.07.2013 повернув відповідачу розроблене відповідно до умов спірного договору Технічне завдання на науково-дослідну роботу "Виготовлення корозиметра для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН. Сертифікація та отримання дозволу в "Держгірпромнагляді" України для використання зазначеного обладнання на діючому нафтопроводі, для визначення причин незадовільної роботи", що підтверджується супровідним листом № 5 від 17.01.2014 та описом вкладення у цінний лист.

Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Західенергоавтоматика" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 у справі № 914/1250/15 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Л. Іванова

В. Саранюк